До уваги суб'єктів господарювання!

 

Що потрібно знати про підтвердження якості та безпеки будівельних матеріалів і конструкцій

 

Реформа технічного регулювання, що проводиться в Україні, найважливішою метою ставить підвищення безпеки продукції. Тому останнім часом особливу актуальність набули питання оцінювання відповідності продукції та пов'язаних з нею процесів вимогам технічних регламентів.

Закон України «Про технічне регулювання» передбачає низку нових правових норм, зокрема мінімізує втручання держави в підприємницьку діяльність, пов'язану з виробництвом продукції та її обігом на ринку. Законом передбачається, що держава, ґрунтуючись на світовій практиці, залишає за собою право регулювати такі сфери, як захист життя та здоров'я громадян, майна фізичних і юридичних осіб, а також навколишнього середовища.

Основним інструментом вирішення цих питань є технічний регламент, що встановлює обов'язкові вимоги до об'єктів технічного регулювання, тобто до продукції або пов'язаних з нею процесів проектування виробництва, будівництва, монтажу, налагодження, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації та утилізації.

У зв'язку з курсом України на інтеграцію до ЄС при гармонізації українського законодавства з міжнародним найбільш прийнятною є європейська модель, відповідно до якої регулювання відносин у сфері безпеки здійснюється на основі директив Нового та Глобального підходів і національних стандартів, гармонізованих з європейськими нормами.

Істотну роль у технічному регулюванні покликані зіграти національні стандарти. Закон «Про технічне регулювання» установив можливість їх застосування на добровільній основі для дотримання обов'язкових вимог технічних регламентів. Національні стандарти дозволять конкретизувати вимоги технічних регламентів не в кількісній, а в якісній формі.

У зв'язку із прийняттям останніми роками нових законів в галузі стандартизації та технічного регулювання в Україні проводиться регулювання системи національних нормативних документів із будівництва. На цей час розроблено понад 50 проектів регламентних технічних умов і будівельних норм, що стосуються залізобетонних конструкцій, металоконструкцій, цегли та каменів (керамічних, силікатних, безцементних), виробів з ніздрюватих бетонів, вікон і балконних дверей (полівінілхлоридних, алюмінієвих, дерев'яних, металевих, склопакетів), труб із полівінілхлориду, поліетилену, поліпропілену та інших виробів. У всіх розроблених регламентних технічних умовах є розділ «Оцінка відповідності».

Інформацію про перераховані вище проекти нормативних документів можна знайти на сайті Мінрегіонбуду (www.minregionbud.gov.ua).

У будівельній галузі України зареєстровано 24 стандарти. З них діють із липня 2009 р. 10 стандартів на металоконструкції – колони, ферми, сходи, майданчики, панелі, балки, цеглу та камені силікатні. Інші 14 набувають чинності із січня 2010 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. №1764 затверджений Технічний регламент будівельних виробів, будівель і споруд. Він розроблений на основі вимог Директиви Євросоюзу 89/106/ЄЕС від 21 грудня 1988 р. про наближення законів, підзаконних актів і адміністративних положень країн-членів щодо будівельних виробів. Цей регламент визначає основні вимоги до будівельних виробів, будівель і споруд із забезпечення безпеки життя та здоров'я громадян, безпеки експлуатації, механічного опору та стійкості, пожежної безпеки, економії енергії, захисту навколишнього природного середовища, а також містить процедури оцінки відповідності виробів установленим вимогам і порядок їх застосування.

Основні вимоги до споруд визначаються з урахуванням технічних традицій, кліматичних та інших умов, які передбачаються регламентними технічними умовами й будівельними нормами.

Оцінка відповідності вимогам Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд здійснюється шляхом сертифікації призначеним у встановленому порядку органом оцінки відповідності за показниками стандарту на конкретний вид продукції.

Сертифікація продукції здійснюється із застосуванням наступних процедур оцінювання відповідності з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 р. № 1585 " Про затвердження Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності":

1)     випробування виробником виробу певного типу;

2)     здійснення контролю над виробництвом на підприємстві;

3)     випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно програмі випробувань;

4)     подальше випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно програмі випробувань;

5)     випробування під керівництвом органу оцінки виробу певного типу;

6)     випробування під керівництвом органу оцінки зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно програмі випробувань;

7)     проведення органом оцінки перевірки та оцінки системи контролю виробництва;

8)     перевірка органом оцінки системи якості виробництва;

9)     проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи контролю виробництва;

10)   проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи якості виробництва;

11)   випробування під керівництвом органа оцінки зразків виробу, відібраних на підприємстві, ринку або будівельному майданчику, відповідно до програми аудиту.

Процедури оцінювання відповідності "1" - "4" реалізуються виробником, а "5" -"11" – органом оцінки відповідності.

Сертифікація продукції може здійснюватися також з використанням модуля В (перевірка виробу певного типу) у комбінації з модулем D (забезпечення належної якості виробництва) або модулем F (перевірка продукції).

Для кожного окремого виробництва продукції орган оцінки на підставі аналізу факторів, наведених у технічному регламенті, конкретизує перелік процедур оцінки відповідності.

Усі застосовані при сертифікації продукції процедури оцінювання відповідності документуються виробником. Якщо на підприємстві, що виробляє конкретний вид продукції, відсутній контроль виробництва, то надання позитивного висновку та видача сертифіката відповідності не можливі.

Наявність системи якості виробництва продукції не є обов'язковою вимогою при сертифікації продукції. Відповідність системи контролю виробництва вимогам ДСТУ 1SO 9001 є достатнім для позитивної оцінки цієї системи.

Для випробувань однорідної продукції, яка виготовляється за однією технічною документацією в однакових технологічних умовах, при достатньому обґрунтуванні можливий відбір зразків – марок-типопредставників. Такий підхід використовується у випадку, якщо марка-типопредставник охоплює кілька марок продукції за умови, що різниця між ними не впливає на рівень безпеки та інші вимоги щодо використання продукції. Роботи з визначення зразків-типопредставників здійснюються органом оцінки відповідності. Матеріали з обґрунтуванням використання марок-типопредставників зберігаються протягом 10 років після закінчення робіт із сертифікації продукції.

Фірми, що мають ліцензії на право установлення та монтажу будівельних конструкцій, з метою забезпечення належного рівня якості можуть сертифікувати послугу з установлення та монтажу огороджуючих конструкцій, металоконструкцій та інших виробів.

Фахівці органу із сертифікації (оцінки відповідності) ДП «Харківстандартметрологія» готові надати кваліфіковану консультативно-методичну допомогу, поінформувати про нові вимоги, установлені українським законодавством (з урахуванням усіх змін і нововведень) щодо будівельної продукції, що виробляється й імпортується, у тому числі щодо:

- організації контролю виробництва продукції та підтвердження її відповідності;

- маркування продукції;

- реалізації на ринку тощо.

 

Для додаткової інформації слід звертатися до відділу випробувань і сертифікації ДП «Харківстандартметрологія» за тел. (057) 756-37-84.